Нині ми відправляємось в село Труханів, через село Кам'янку, відвідавши по дорозі водоспад Кам'янку, скелі, а також гору Ключ і меморіал на ній.

7.30 В Стрию, сідаємо на маршрутку Стрий - Сколе і їдемо до зупинки в селі Дубина, там де поворот вліво на Кам'янку.







8.00 Дорога в Кам'янку розпочинається хрестом по серед дороги, і невеличкою капличкою.





Також звідси видно початок хребта Парашки, гору Корчанку і ретранслятор на ній.



Переходимо річку Опір,





зліва, за 100 метрів від нас дитяча туристична база з оригінальною назвою "Карпати",



а прямо по курсу вхід в рекреаційну зону "Водоспад на ріці Кам'янка".



Тарифи на вхід досить пристойні на наш час, але платити нема кому, напевне гроші збирають тільки в вихідні дні.
Трохи далі нам трапляється по дорозі "Струмок".



Поряд з нами всю дорогу тече і радує душу милий потік.



С наближенням до водоспаду, потік спускається все глибше і глибше.



9.05 Аж ось ми біля самого водоспаду. Перед нам установлені такі цікаві повчальні таблички,



дерев'яні альтанки,



магазинчики з сувенірами та їжею (в цей час вони якраз тільки збирались), ну а також і сам водоспад.











Намилувавшись водоспадом вдосталь, ми рушили дорогою далі. Через декілька хвилин побачили дорогу на Журавлине озеро.





На нього йти ми не стали, і через декілька хвилин побачили справа від нас джерело.









Тут можна набрати води, посидіти, пожертвувати гроші на будівництво мосту.
Трохи далі по дорозі ще нам трапилась Янкова Криниця.







А далі ми йшли дорогою до Кам'янки, поки не дійшли до моста, зліва від нас відкрилась із-за лісу широка галявина, з двох сторін якої текли невеличкі потоки. Поміж тих потоків простягалась ледь помітна дорога. Нею ми й пішли далі.



Галявина вражає своєю зеленістю, тут ми нарвали кропиви (буде смачна зупа дома).











Проходимо цією дорогою близько кілометра і зліва від нас видніється стежина, яка піднімається вгору. Йдемо нею.











Проходимо хвилин 20-30 досить стрімким підйомом, і виходимо на галявину з якої відкривається чудовий вид на одну з вершин Ключа і навколишні Бескиди.









Продовжуємо шлях стежиною, тримаючись більше північного-заходу (на роздоріжжях віддаємо перевагу стежинам що ведуть лівіше).







Згодом стежина нас приводить до такої дороги.



Ми пішли спочатку направо, вилізли на одну з вершин Ключа і милуватись видами з неї. А також побачили здалека одну зі скель. Це помогло нам зорієнтуватись де саме тут скелі, щоб не пропустити їх ненароком.





Тоді повернулись назад і пішли дорогою вліво, і трохи вниз.



Через декілька метрів вийшли знову на галявину,



і ще через декілька метрів звернули вліво, до скель.























Скелі не високі, до 5-6 метрів у висоту, але лазити по них було дуже цікаво. Хоча вони й добряче поросли мохом і чорницями. Через декілька місяців, коли прийде сезон до чорниць, тут стане не тільки цікаво лазити, але й смачно і корисно. Але обов'язково слід озброїтись паличкою, щоб перевіряти щілини між скелями на наявність змій. Він люблять вилазити на камені поніжитись на сонці. Хоча нам жодної змії і не трапилось цього разу, на відміну від попереднього походу по Зелем'янці.

14.00 Обійшовши скелі кругом, ми знову вернулись на нашу дорогу, яка вже через метрів 600-700 привела нас до меморіалу.











На меморіалі написані прізвища Січових Стрільців, загинувших тут в 1914 році, під час Першої Світової Війни в боях з російськими військами.
Поряд з меморіалом є лавочка, де ми присіли по-обідати. Після обіду ми пішли далі дорогою, через метрів 30-40 звернувши однією зі стежин вниз. Можливо варто було трохи вернутись назад і спуститись більш зручною стежиною, до села Труханів, бо обрана нами, як виявилось трохи згодом, стала надто стрімкою.









Та зрештою дорога трохи покращилась.



15.20 І ось ми в Труханові. Трохи прогулялись селом, познайомились з його мешканцями...













А в 15.40 уже сиділи в маршрутці на Львів.
В 15.55 прибули в Нижнє Синєвидне, а в 16.30 були в Стрию.