Незважаючи на те що на дворі середина осені, тримається чудесна сонячна погода. І ми вирішили використати це для чергового походу. Цього разу шлях нам уже відомий до гори Парашка, тільки з тою різницею що спускатись будемо з гори не в Сколе а в с. Сопіт або с. Крушельниця.

9:20 Ми вийшли на знайомому нам мості, в селі Корчин, і відправились по невеликій ґрунтовій дорозі вліво.





Було досить холодно зранку. Тримав легкий морозець...











Але чим далі тим теплішало і під ногами місцями було болото.



11:10 Підійшли до лісової хатини і зайшли поснідати.



В хатині є все необхідне. Дякуємо лісникам та лісорубам.







11:20 Вирушили далі



12:00 Кінець дороги. Як виявилось дорогу трішки продовжили і зробили свіжу вирубку лісу. І ми вирішили попробувати піднятись до стежки по новій вирубці і не прогадали...





12:10 Ми вже наверху на стежині. Повертаємо на ліво і прямуємо до Парашки.

13:10 Ми на Парашці. Місцями лежить сніг, але досить тепло...





П'ємо чайок. Оглядаємо краєвиди.











Раніше ми спускались туди на Сколе.



А сьогодні спускаємось зовсім в іншу сторону.



13:50 Починаємо спуск по хребту. Кажемо Паращці па-па! Спуск маркований жовтими позначками.









Далі ми повертаємо вліво.



І тут маркований маршрут повертає вліво. Трішки зорієнтувавшись ми зробили можливо не правельне рішення і пішли вправо. Тому що напрямок цього маршруту повернув в село Майдан, а нам потрібна дорога на с. Крушельниця.



На жаль, стежина зникла біля цих скельних утвореннь.



І чим дальше тим гірше



Незважаючи на те що у нас на шляху не було ніякого натяку на те що далі буде лісова дорога, ми впевнено спускались все нижче і нижче. Навколо мертва тишина а ліс все густішав і густішав...

15:30 Ми нарешті на лісовій дорозі.



Тяжко було зрозуміти де ми конкретно знаходимось. Знали ми напевно хіба те що вправо дорогою ми вийдемо в с. Крушельниця. Правда йти є куди, приблизно 10км. Цей варіант ми лешили на всякий випадок ящо не знайдемо дороги до с. Сопіт. Але після даремних 40 хвилинних пошуків дороги до Сопіта
ми таки пішли до с. Крушельниця бо була вже пізня година. Йшли довго й тяжко, часто річка перебігала нам дорогу а переходу нормального нажаль небуло. До села дійшли аж коли потемніло близько 19.00. Нам повезло що був ще автобус до траси Київ-Чоп, де ми сіли на автобус Сколе-Стрий...