8:25. Наша подорож розпочалась на з/д вокзалі.


Трохи відійшовши від вокзалу, ми згадали, що не мішало би прикупити чогось перекусити і попити. Шикарних супермаркетів в цьому районі уже не має, нам порадили піти в місто. Це нас трохи збило з пантелику, бо ми не зразу здогадались шо річ йде про центр Сколя а не якесь інше місто. Для економії часу ми вирішили прикупити все необхідне в цьому магазинчику. Вибір був невеликий, тож ми взяли пива, сирну косичку, вафлі Артек.


Тепер, коли нам голод і задуха вже були не страшні, ми рушили до моста, який йшов через річку Опір.


Пройшовши його, зразу ж натрапили на рекреаційну зону "Павлів потік".


Оглянули місцевість.


В принципі, в цьому невеличкому парку є все необхідне для гарного відпочинку.


Вивчили карту-схему рекреаційної зони


і вияснили що до гори Лопата треба йти на ліво. Але ми туди не пішли бо дорога там якась була не цікава, шутрова. А дорога, що йшла прямо, вабила нас цікавою місцевістю, турбазами, деревами, поряд з асфальтною дорогою текла річечка з численними водоспадиками.

9:00То ж ми пішли прямо.




В молодого не повіку а по духу дідуся спитали чи можна цією дорогою дійти до Лопати. Він сказав, що таке можливо.
А ще трохи далі побачили табличку, віком певно ще старшу за дідуся


По дорозі нас запрошували до себе турбази
"Гуцулка"

"Пролісок"


Ми пообіцяли турбазам, що обовязково ще колись до них завітаєм. А наша асфальтова дорога тим часом, несподівано закінчилась


і плавно перейшла в лісову стежину, яка привела нас до джерела: "залізної води" (на смак не дуже ).


Річка нас не покидала навіть коли ми шли по стежині.


Але щось нам підсказало, що стежка веде нас зовсім не в ту сторону. Нам потрібно було вже по плану підніматись до гори, а стежина все не закінчувалась. Мабуть десь пропустили поворот! Довго не думаючи, ми прийняли рішення йти лісом назад, з надією що натрапимо на правильну дорогу. Після не довгого блукання лісом, де нам час від часу зустрічались сліди диких кабанів, на щастя, наші надії справдились.... і ми вийшли на маленьку полянку, де і була "правильна стежина" ( ура!!!),


яка проходить в основному буковим лісом, частково - мальовничими галявинами і полонинками, з яких відкриваються широкі краєвиди навколишніх гір.




Наприкінці літа і восени тут має бути багато ягід та грибів.

І тут починається стрімкий підйом - це був добрий знак, значить гора вже близько.


Місьцями навіть лежав сніг.


12:45 І ось ми побачили хрест, який прикрашає вершину гори.


Це і є наша мета: г. Лопата. Ми на самій вершині. Висота 1210,9 м.
Тут у 1944 році відбувалися бої загонів УПА з німецькими та угорськими військами. Пам'яті бійців УПА і присвячений цей хрест.


Рядом бачили ще якусь гору. В другий раз обовязково на неї сходимо...


Тай взагалі з г. Лопата куди не глянь всюди хочеться сходити.




Оглянувши навкруги, вибрали найзручніше місце, з якого було видно чудові краєвиди, і приступили до обіду. Хіба може не смакувати пиво, коли ти споглядаєш на такі краєвиди. В далині видніло село Кам`янка.
14:30 Набравшись сил, вирушили в село.
Стежина доречі бере початок заді хреста. На шляху до низу було також багато красивих краєвидів



Через якийсь час стежина плавно перейшла в дорогу. А навколо ліси, гори, природа. Дорога пройшла непомітно. Вже й рукою подати до села.



16.00 Ось ми вже у селі Кам`янка.


Знайшли магазинчик, купили ще по пиву і до пива. І присіли біля церкви відпочити тай повечеряти. Тут у них і автобусна.


17.40 Приїхав автобус Львів-Камя'нка і ми поїхали щасливі і трохи змучені додому. По дорозі до с. Дубина бачили цілу купу красивих водопадів...