Починати сходження на вершину найкраще з села Біласовиця, що ми і зробили.
Біласовиця.Закарпатська область.Воловецький район. Населення: 516. Село прилягає з заходу до міжнародної автотраси Київ–Чоп.

8:20 Ми виїхали зі Стрия, автобусом Львів-Ужгород.
Дорога має просто бездоганне, як на українські реалії, покриття. Маршрутний автобус їде зі Стрия до Біласовиці приблизно півтори години. По дорозі красиві краєвиди:



9:50 Прибули в Біласовицю.




Поки ми оглядали місцевість, до нас підійшла місцева дівчинка і все нам про Пікуй росказала.

10:00 Ми вирішили в дорогу.




По дорозі зайшли в магазинчик, благо, їх тут два...




При дорозі по селі тече симпатична річка



Де-неде попадаються маленькі водопадчики



В селі також є лікувально-оздоровчий комплекс "Пікуй". Де можна відпочити. (ціни досить помірні...)
Докладніше на сайті: www.pikuy.com

Після центральної частини Біласовиці дорога розходиться прямо і на право. Як ми взнали в місцевого жителя, можна дойти до гори любою дорогою. Але прямо скоріше. Тож ми і пішли прямо.



Далі по дорозі нам попались руїни тваринницької ферми.



та невелика пасіка.



Далі з лівого боку ми побачили міст.



А за мостом гарненький столик, де ми й присіли перекусити.



Перекусивши ми рушили далі.



У верх піднімалась дорога. Але ми на свій риск вирішили скоротити шлях, і пішли стежиною.



Стежина привела нас до якоїсь закинутої будки.




Дальше через маленький лісок ми вийшли на поляну де паслись корівки.



А чуть лівіше ми таки вийшли знову на дорогу.



А далі через місток ми побачили маркування маршруту — широку білу смугу із жовтою посередині.



дорога перетворюється на дві стежини, ліво і вправо. Ми пішли на право



яка впевнено набирала висоту. І як виявилось це мабуть колись була річка. Під ногами дуже багато великого каміння.



І ось полянка. Тут ми трошки відпочили.



А вершина ось уже, як на долоні, прямо перед нами, з високим кам'яним шпилем.Тільки гори оманливі, здається, що до неї рукою подати, а попереду ще довгий шлях через ліс, по дуже крутих схилах і каменях.



Далі невеличкий густий лісок.



І знову поляна





Далі ми повернули на ліво по стежіні у верх.



По правій стороні відкрились чудесні краєвиди.



Чим ближче до вершини тим менше дерев.



І ось наша завітна мета



13:50 Ми на вершині гори Пікуй







Саме з відси можна здійснити мандрівку мальовничими Верховинсько-Полонинськими вершинами та хребтами, які вражають багатством флори та фауни, стрімкими схилами та лагідними незалісненими верхами на гору Великий Верх (1309 метрів) та перевал Руський Шлях (1217 метрів) а також на гору Гостра Гора (1405 метрів) на гору Полонина Рівна (1479 метрів) та озеро Велика Трусця (839 метрів)...
... але нажаль не сьогодні бо нам уже пора повертатись щоб успіти на автобус до Стрия.
І тому гарненько насолодовшись краєвидами та смачненько пообідавши ми в 15:00 вирушили по трішки іншій стежині до с. Біласовиця.
Де нам зустрілось неподалік від вершини джерело



16:30 Ми уже біля остановки



17:15 Виїхали автобусом Іванофранківск-Ужгород до Стрия...